Музей кабінету інформатики "Назад у майбутнє"

Мета:

-  Забезпечити додаткову історико-технічну освіту;

-  Патріотичне виховання в області обчислювальної техніки та інформаційних технологій, а також вивчення хронології і персоналій видатних винаходів історії розвитку обчислювальної техніки та інформаційних технологій;

-  Усвідомлення ролі сучасних технологій в світовому інформаційно-культурному процесі і інтеграції України в глобальний світовий інформаційний простір;

-  Виховання об’єктивного ставлення до ІТ;

-   Забезпечити зростання зацікавленості завдяки пошуковій роботі; пробудження пізнавальної активності учнів до навчання.

Девіз нашого музею: 

       «Дізнаючись минуле,
                                 розумій сьогодення і
                                                      уяви собі майбутнє»

Ми ставимо перед собою задачу показати, що сучасний комп’ютер – це універсальна машина, яка об’єднала в собі різні пристрої; і, щоб мати сучасний комп’ютер людство пройшло довгий шлях розвитку обчислювальної техніки та інноваційних технологій. 

Експозиція нашого музею складається з п’яти розділів:

1)      «Ті, що зберігають таємниці» (про носії інформації)

2)      Пристрої введення-виведення інформації та зв’язку.

3)      Обчислювальні пристрої.

4)      Розвиток комп’ютерів.

5)      Віртуальна екскурсія по комп’ютерним музеям світу.

 «Ті, що зберігають таємниці» (про носії інформації)

Глиняна дощечка

Найдавнішим носієм інформації був камінь. Пізніше розпочали використовувати глиняні дощечки з накресленими на них символами, які стали першим доказом писемності. На сирих глиняних плитках писали загостреною паличкою, а потім їх обпалювали. Перші глиняні таблички були знайдені у Південному Іраці. Зазвичай писали на них клинописом.

Вузликове письмо

Стародавні інки та племена Південної Америки мали своєрідну писемність, яка являла собою мотузкове сплетіння і вузлики,виготовленні із шерсті або хлопка. Таке вузликове письмо називали «письмо кіпу». В світі збереглося більше 800 кіпу, 2/3 з яких мають числову структуру. Більша частина інформації, яку зберігає кіпу – числа в десятковій системі числення. В кожному кіпу враховувався колір нитки, вид вузлів та їх розташування. 

У слов’ян також існувала вузликово-візерункова писемність. Кожне поняття відокремлювалось одне від одного червоною ниткою. Ще й досі ми використовуємо такий вираз як «вузлики на пам’ять».

Воскові книги, дощечки

Воскова табличка (воскова дощечка, цера) - дощечка з дерева, в якому видовблювали поглиблення, куди заливався бджолиний віск. На дощечці писали, наносячи на віск знаки гострої металевою або дерев’яною паличкою - стилусом (стиль, стило). У разі необхідності написи можна було стерти, загладити іншим закругленим кінцем стилю (своєрідним праобразом ластика), і скористатися дощечкою вдруге.

Поняття «стиль» досить розповсюджено в інформатиці. Так називають перо для малювання на графічному планшеті. Поняття «стиль» характеризує властивості деяких об’єктів (наприклад, стиль символів, стиль таблиці).

Бамбукові палички

Одним із головних досягнень китайської давнини є бамбукові палички та бамбукові дощечки – перші книги Китаю. Спочатку писали на бамбукових паличках. Пізніше бамбук стали переробляти на планки, які зв’язували між собою шкіряними шнурками і писали дерев’яним стилем, обмакаючи його в лак, виготовлений із соку дерева. Існувала своя одиниця вимірювання об’єму тексту зв’язки дощечок із бамбуку - «пянь».

Папірус

Приблизно 3000 років до нашої ери в Єгипті розробили технологію виготовлення тонкого листа - папіруса, який виробляли із болотної рослини Cyperus papyrus, що належить до сімейства Осокових. Хоча папірус використовувався у всьому греко-римському світі, збереглися вони тільки у Єгипті і внесли неоціненний вклад в класичну філологію. В наш час папірус виготовляють за давніми технологіями для сувенірів. Папірус добре утримує фарбу, легкий, тонкий, але в той же час і ламкий. Згинати його неможна. Тому куски папірусу склеювали між собою і згортали у свитки.

Свиток

Для створення свитку використовували також пергамент, шовк і папір. Але при читанні приходилося розгортати один кінець свитку і згортати інший. Це було досить не зручно.

Книги (папір)

Винахідниками паперу стали китайці. В ІV столітті папір витіснив використання бамбукових дощечок, а через п’ять століть секрет виготовлення паперу став відомий і в інших країнах світу. З часу відкриття паперу пройшло багато років. Але він так і займає провідні позиції в житті людини. Спробуйте взяти в руки книгу. І ви відчуєте її.

Перфокарти, перфокарти з крайовою перфорацією, перфострічки

У 1799 році у Франції Жозеф Марі Жакард винайшов ткацький верстат, в якому для завдання візерунка на тканини використовувалися перфокарти. Так з'явилося перший примітивний пристрій для запам'ятовування і введення програмної (керуючої ткацьким процесом в даному випадку) інформації. Стандартні перфокарти та перфострічки використовувались в ЕОМ та табуляторах — прямокутник із одним скошеним кутом в ранніх (до початку 1980-х років) системах автоматизованої обробки даних, виготовлялась з картону. Інформація кодувалась просічками (перфорацією) в певних позиціях карти. Для нанесення інформації на перфокарту (запису) використовувались спеціальні пристрої — перфоратори. 

Картотеки с перфокартами на картах с крайовою перфорацією дозволяли здійснювати легкий механізований пошук. 

Використовувалися для зберігання і пошуку інформації, сортування та відбору потрібних документів за допомогою розрахунково-перфораційних машин.

У наш час перфокарти та перфострічки майже повністю витіснені магнітними, лазерними і електронними носіями інформації. 

Перфострічка використовувалася також для роботи станків з числовим програмним керуванням.

Діафільми, діапозитиви

Діапозитиви та діафільми - це фотографічні чорно-білі або кольорові зображення на фотоплівці, які демонстрували (переглядали) за допомогою діапроектора або фільмоскопа. Перегляд діафільму дозволяло організовувати його колективний перегляд на великому екрані і замінити дорогу кінопроекцію. Ті, хто хоч один раз переглядав дома діафільми, ніколи не забуде атмосферу дружнього спілкування. Робота з діафільмом не уступить ніякому мультфільму чи комп’ютерній програмі в розвитку мови, уяви, пам’яті, образного мислення. 

Вінілові платівки, гнучкі і жорсткі

У 1877 році американець Томас Едісон винайшов звукозаписуючий апарат, який назвав фонограф. Для запису і відтворення звуку він застосував валик, покритий олов’яною фольгою. Цей винахід став поштовхом для створення і використання вінілових платівок, хоча перші платівки виробляли із скла і були односторонніми. З 1958 року почали випускати стереофонічні грамплатівки, а через журнали розповсюджувалися гнучкі грамплатівки. Аналоговий звук вважають теплим, живим, і тому зараз вінілові платівки переживають друге життя. Вони популярні серед діджеїв та істинних цінителів музики. 

Магнітна бобіна касета, аудіокасета, відеокасета

Стрічкові магнітні носії відносяться до носіїв послідовного доступу. Тобто дані, які містяться на довільній ділянці стрічки, можуть бути зчитані тільки після її перемотування до цієї ділянки. Це значно збільшує час звернення до потрібного місця запису порівняно з прямим доступом. Але у стрічкових носіїв є незаперечна перевага – надійність зберігання інформації. Якщо навіть стрічка обривається, її можна склеїти і таким чином поновити інформацію хоча б частково. 

Вперше магнітна стрічка була виготовлена у 1934 році в Німеччині. З тих пір людство отримало можливість зберігати та відтворювати моно та стереофонічну звукову інформацію за допомогою бобін та аудіокасет і відеоінформацію на відеокасетах.

Бобіна магнітна для ЕОМ

В нашій колекції знаходиться бобіна магнітної стрічки фірми ORWO (Німеччина), призначена для ЕОМ типу ЕС, СМ. Об’єм інформації, яка може на ній зберігатися – 25 Мб. 

Ігровий картридж

Багато хто ще пам’ятає ігрові картриджи для зберігання ігрової програми на ігрових приставках, які підключалися до телевізорів.

Дискета 3,5”, дискета 5,25”, вінчестер

Наступні експонати більш знайомі всім. 

В персональному комп’ютері використовували два типи дисків: жорсткий диск та змінні гнучкі диски. Наш експонат – вінчестер об’ємом на 800 Мб, сучасні вінчестери вже мають об’єм декілька терабайтів. Вінчестер призначений для зберігання інформації постійно, яка часто використовується. Дискети використовувалися для зберігання копій даних. Вони представляли собою диск із полімерних матеріалів з магнітним покриттям, розміщенні в гнучкому пластиковому футлярі. Перші дискети були 8-дюймові і вміщали об’єм 800 Кб (нажаль в нашій експозиції їх немає); 5-дюймові мали об’єм до 1200 Кб, а 3-дюймові – 1,44 Мб.

Диски CD, DVD

Оптичні диски зроблені із полікарбонату, на який нанесено спеціальний шар, який і слугує для зберігання інформації. Найбільш популярні CD-диски об’ємом 700 Мб, DVD-диски – 4 Гб.

Флеш пам’ять

Сучасний носій інформації, який відрізняється відсутністю рухливих частин, що знижує енергоспоживання у 3-4 рази; не чутливі до подряпин та пилу, які створювали проблеми для дискет, CD, DVD-дисків.

Пристрої введення-виведення інформації та зв’язку.

Обчислювальні пристрої. Розвиток комп’ютерів.

Зрозуміло, що не всі носії існували як самостійні об’єкти, тому що для того, щоб інформацію, яка на них зберігалася, можна було скористатися потрібні спеціальні пристрої введення-виведення. І наступна частина нашої виставки про них.

Тут ви можете побачити пристрої відтворення музичної інформації:
- Патефон – механічний пристрій для програвання грамофонних платівок 1947 року випуску. Слово «патефон» складається із двох частин: Пате — назва відомої французької фірми з виробництва патефонів. «Фон» на українську мову перекладається як звук.
- Електричні програвачі платівок та радіоприймач 1963 року випуску Рекорд 61 та Лідер-303.
- Моно портативний касетний магнітофон Джаз
- Телефо́н— це пристрій для передачі звуку на великі відстані за допомогою електричних сигналів. (з грецької: tele — далеко звідси та phone — голос)

В нашій колекції
o Стаціонарний багатоканальний телефон 1965 року випуску
o Сотові телефони Alcatel BF3 та Philips Loop
o Фотоапарати - прилади для фіксації оптичного зображення на фотоплівці ФЕД-3,1951р., Вілія Авто
o Телевізор Електроніка 23ТБ 316Д 1979 року випуску чорно білий переносний
o Навушники Тон-2 фірми Октава.

Наступний розділ «Розвиток обчислювальної техніки» знайомить нас з розвитком обчислювальних пристроїв

В будь-які часи людині необхідно було рахувати. Спочатку для рахунку використовували пальці власних рук чи камінці. Але навіть прості арифметичні операції з великими числами важкі для мозку людини. Тому вже з давнини люди почали придумувати різноманітні обчислювальні пристрої.

Простіший інструмент для рахунку – абак, винайдений більш ніж 15 століть тому в країнах Середземномор’я. Одним із різновидів перших абаків був грецький абак, який називався псифос.

Абаком користувалися в різних країнах світу. В результаті довгої еволюції склалося три класичні форми абака:  японський соробан (або серобян), китайський суань-пань і наші рахівниці, які зберегли своє практичне значення до останнього часу.

Рахівниця – простий механічний пристрій для виконання арифметичних обчислень , який проіснував до появи електронних калькуляторів. Ця різновидність абака основана на десятковій системі числення.

Китайський суань-пань і японський соробан відрізняються від рахівниці кількістю кісточок в кожному ряду і при розрахунках кісточки рухаються до перегородки, при цьому прибор розташовується горизонтально більшим відділенням вниз.Суань-пань сформувався в Китаї в 12 столітті, а принцип рахунку оснований на п’ятирічній системі числення, розділений на дві нерівні частини. В більшому відділенні («земля») нанизано по п’ять кісточок, в меншому («небі») – по дві.

Соробан походить від суань-паня, який був завезений в Японію в 15-16 століттях. Він простіше свого попередника, у нього на «небі» одна кісточка. Цікаво те, що ці пристрої використовувалися для навчання рахунку в школах ще років 30 тому. Пізніше школи перейшли на інші методи навчання рахунку. Але японські вчені, після проведених досліджень довели, що цей прилад стимулює розумові здібності учнів, особливо математичні. Тому зараз в японських школах та школах деяких інших країнах світу вивчення соробана є обов’язковим для учнів третього і четвертого класів початкової школи. І навіть проводяться Міжнародні олімпіади по розрахункам на соробані.

Після винаходу абака людська думка не стояла на місці. Багато винахідників намагалися придумати пристосування, здатні полегшити процес обчислень. Математик Джон Непер писав: «Я завжди намагався, наскільки дозволяли мої сили і здібності, позбавитися від труднощів і нудьги обчислень, докучливість яких звичайно відлякує багатьох від вивчення математики.» У 1617 році шотландський математик Джон Непер (John Naiper, 1550-1617) запропонував інструмент, який отримав назву Рахункові палички Непера. Вони виконувалися у вигляді прямокутних брусків, розділених на десять квадратів. Палочки Непера були призначені для виконання операцій множення, ділення, добування квадратних та кубічних коренів.

У 1614 році Джон Непер відкрив логарифми. А приблизно в 1650 році, майже через сорок років після відкриття Джоном Непером  логаріфмів, англійці Роберт Біссакар, а в 1657 році - незалежно від нього - С.Патрідж винайшли логарифмічну лінійку - пристрій, що дозволяє значно прискорити процес виконання додавання, відніманні, множення, ділення чисел, піднесення до степеня, обчислення квадратних і кубічних коренів, обчислення логарифмів, тригонометричних функцій та інших операцій.

Всі попередні пристрої належать до домеханічного  періоду історії обчислювальної техніки. Визначними пристроями механічного періоду є машина Паскаля, який виконував дві арифметичні операції, механічний арифмометр Лейбніца, на якому можна було виконувати всі чотири арифметичні операції з багатозначними числами, арифмометр російського винахідника Однера, який налагодив їх масовий випуск. Вони знайшли застосування у всьому світі. Найбільш розповсюдженим в нашій країні був арифмометр «Фелікс», який випускався з 1929 по 1978 роки. 

Калькулятор замінив ручні (механічні) обчислювальні пристрої і прилади. Настільні і мікрокалькулятори офіційно називалися «ЕКОМ – електронні клавішні обчислювальні машини». У 1970 році на світовому ринку в масовий продаж поступили перші компактні калькулятори вагою 800 грам. В Радянському Союзі перші настільні калькулятори з’явилися в 1971 році, а кишенькові у 1974. В кінці 1977 року в широкий продаж поступив перший радянський портативний програмований мікрокалькулятор. Вони мали не тільки широкі обчислювальні можливості, а і дозволяли писати складні програми, і навіть грати в ігри з калькулятором. Великий попит був на спеціальну літературу по техніці програмування на таких мікрокалькуляторах. Ви можете побачити калькулятори Електроніка МК-52, МК-59, МК-61.

Перше покоління комп’ютерів (від кінця 40-вих-до середини 50-тих років минулого століття) працювало на основі електронних лампах, які часто виходили із строю і потребували заміни. Тому для їх обслуговування необхідна була велика кількість працівників. Працювали на перфокартах та перфострічках. У перших комп’ютерах використовували біля 6000 таких ламп.

1. Елементною базою другого покоління комп’ютерів були транзистори. Комп’ютери другого покоління використовували в кінці 50-х років. Використання транзисторів  значно зменшило їх розміри і вагу, швидкодію збільшило в 10 разів, а накопичувачі стали на магнітних дисках.
2. Створення інтегральних схем в 60-х роках і надвеликих інтегральних схем (тобто мікросхем з високою щільністю малих елементів дозволило отримати комп’ютери третього і четвертого покоління. К комп’ютерам четвертого покоління відноситься і персональний комп’ютер Електроніка УКНЦ, який використовувався в навчальних закладах для вивчення інформатики і складався із 13 комп’ютерів, об’єднаних локальною мережею. Всі програми завантажувалися з робочого місця викладача на робочі місця учнів. Все програмне забезпечення зберігалося на 5-ти дюймових дискетах. Оскільки вінчестера не було, то і операційна система ФОДОС завантажувалася з дисків. В комплект входив також матричний принтер.
3. Ви знаєте, що розповсюджені три види оперативної пам’яті DDR1, DDR2, DDR3. На стенді ви можете побачити оперативку DDR1 застарілий стандарт пам’яті з частотою до 400 мегагерц і об’ємом 256 Мб та DDR3 об’ємом 2 Гб з частотою роботи до 2400 мегагерц.

Шкільний курс інформатики викладається з 1985 року і називався «Основи інформатики та обчислювальної техніки». В нашому музеї зібрані перші підручники цього курсу. Дітей також завжди вражає і книга для сліпих людей видана шрифтами Брайля.

Ми всі любимо подорожувати, дізнаватися щось нове. В кожному місті, в кожній країні існують музеї, які є скарбницями, що зберігають безцінні пам’ятки про досягнення свого народу.

Велика кількість музеїв в світі зберігають досягнення, пов’язані з історією інформатики, комп’ютерів та обчислювальної техніки, але деякі з них дійсно є унікальними.